Конференція, присвячена 155 річниці з дня народження видатного українського вченого академіка АН України М. Ф. Сумцова
Тези наукових доповідей (повідомлень)
У 50-х початку 60-х рр. XIX ст., за умови лібералізації та модернізації бюрократичного режиму Російської імперії, починається і новий етап українського відродження на Харківщині, що виразився у спробах організаційного оформлення, розширенням соціальної бази та пошуками нових форм розвитку національного руху.
Головним осередком української інтелігенції залишався університет. На початку 50-х рр. навколо студента-медика М.В. Ніговського склався гурток української молоді, який займався збиранням та систематизацією фольклорно-етнографічних матеріалів. Ці матеріали використовували П.О. Куліш, В.Б. Антонович, М.П. Драгоманов. До гуртка належав і О.П. Потебня.
У 1856-1858 рр. у Харківському університеті діяло Харківсько-Київське таємне товариство (ХКТТ). Серед програмних положень, зокрема, були такі: розвиток для усіх громадян безкоштовної освіти, збільшення навчальних закладів, у тому числі університетів, видавництво журналів українською мовою, свобода та автономія Польщі, України та інших областей імперії, населених не великоросами, рівність усіх національностей. Пізніше члени ХКТТ зарекомендували себе діячами українського національного руху (П.С. Єфименко, О.П. Потебня). Однак національні проблеми не були визначальним чинником в ідеях та діяльності ХКТТ. Помітного резонансу у суспільстві організація не мала.
Виразною організацією українського руху стала Харківська українська Громада. Осередком Громади також був університет, куди вступили майбутні її члени (Гнилосиров В.С., Лобко В.О., Мова В.С. та інші). З кінця 1859 р по березень 1861 р. склався гурток українців, які викладали у недільних школах, поширювали так звані “метелики” – книжки для народу, написані українською мовою тощо. Самоусвідомлення членів українського гуртка як зорганізованої політичної та культурної сили не відбулося, бо українці були у складі поширених професійних, літературних та інших гуртків. Потужним стимулом розвитку національної самосвідомості, каталізатором українського громадського життя у Харкові того часу стала смерть Т.Г. Шевченка. Почала відчуватися потреба об’єднання. Взірцем осередку була Петербурзька Громада.
Розгортання національного руху пов’язане із суспільною ейфорією, викликаною скасуванням кріпацтва. Коло Харківської Громади швидко розширюється насамперед за рахунок студентів та семінаристів. Початком кризи була заборона у 1862 р. недільних шкіл, якими значною мірою опікувалися члени Громади. Переслідування українського руху у Києві, Чернігові, Полтаві та Валуєвський циркуляр (1863 р.) призвели до припинення діяльності Громади у 1864 р. та і взагалі ліквідації організованого українського руху 1860-х рр. у Харкові. Потужним ударом по національному рухові був також Емський указ 1876 р.
Колишні громадівці реалізовувалися у легітимних організаціях. Наприклад, Х.Д. Алчевська опікувалася Харківським товариством поширення у народі грамотності, О.К. Алчевський знайшов себе у промислово-фінансовій сфері, О.П. Потебня зайнявся наукою, Гнилосиров продовжив складання словника української мови.
З 2-ї половини 1870-х років діє Стара Громада у Харкові, але вона не була вже чітко організованою. З початку 70-х рр. XIX ст. діяла Студентська українська Громада при університеті, яку очолював А. Корчак-Чепурківський. У 1884 р. виникла радикальна або Драгоманівська Громада, яка вийшла з Студентської. Діяльність її не була назагал відчутною. У вересні 1884 р. членів радикальної Громади було заарештовано.
Драгоманівські ідеї були основою світогляду українських соціалістичних гуртків Харкова кінця 1880-х років.
Влітку 1891 року студенти організували у Харкові Братство Тарасівців, яке було перехідною ланкою між культурництвом українофілів та новою політичною українською течією. Братство було викрито у 1893 р.
Наприкінці 1897 р. Д.В. Антонович заснував Харківську українську студентську громаду, що мала культурно-просвітницький характер, як і усі попередні українські організації. 29 січня 1900 р. радикальне крило Громади створює першу політичну партію на Сході України – Революційну українську партію (РУП). Саме у Харкові М.І. Міхновський оголосив програмну доповідь «Самостійна Україна» на початку 1900 р., де вперше обґрунтував концепцію створення незалежної України.
Для висвітлення національно-визвольного руху на Харківщині необхідно використати предмети, які належали членам українських організацій, нелегальну літературу, листування учасників національно-визвольного руху тощо. Зображувальні матеріали: картини, фото, портрети. Документи організацій (програми, прокламації та ін.), закони, укази, документи каральних, слідчих, судових органів. Оскільки значна частина діячів національного руху були викладачами університету, то доцільно експонувати їх праці. Можна показати праці дослідників руху. Переважна більшість матеріалів будуть копіями.