Ця веб-сторінка ліцензована на умовах CC BY-SA 4.0
Колекція паперово-грошових знаків історичного музею налічує близько 2700 предметів, серед яких – грошові знаки, цінні папери, знаки поштової сплати, різноманітні фіскальні марки і паперові жетони, знаки сплати за проїзд, документи нормованого розподілу. Більшу частину її складають саме грошові знаки, які за правом обігу поділяють на загальнообов’язкові (випущені від імені держави) і необов’язкові (місцеві, приватні і госпрозрахункові). Останні народжуються в умовах порушеної грошової системи, зруйнованих господарських відносин, найбільша їх кількість припадає на періоди революцій, громадянської війни і перших років мирного будівництва (1917-1925 рр.).
Першими в Росії паперовими грошовими знаками були асигнації, які представлені у музейній збірці лише 5 примірниками: зразки 1769-1785 рр. відсутні, випуск 1786-1818 рр. репрезентують асигнація 1811 р. у 25 рублів, 1812 р. у 5 рублів та 1815 р. у 10 рублів, а випуск 1818-1843 рр.- фрагмент асигнації 1819 р. у 5 рублів та асигнація 1839 р. у 25 рублів. Знаки останнього періоду значно відрізнялися від своїх попередників: були виконані у стилі класицизму, відзначалися чіткістю зображення, досконалістю малюнків і містили зображення герба Російської імперії.
Серед цих нечисельних зразків асигнаційного обігу в Росії один є фальшивим.
Історія свідчить: з появою грошей їх відразу ж почали підроблювати. Так, наприклад, давні мексиканці розрізали стручки какао, що були еквівалентом обміну на ринку, виймали звідти боби, які і являли цінність, а потім наповнювали стручки якою-небудь іншою речовиною, знову їх заклеювали і видавали за повноцінні. У ХІХ і ХХ ст.виробництвом фальшивих грошових знаків займалися вже окремі держави з метою розорити або економічно ослабити своїх зовнішніх ворогів. Так, перед вторгненням Наполеона до Росії за його наказом були випущені фальшиві асигнації, одна з яких – асигнація 1811 р. у 25 рублів – потрапила і до нашої колекції.
У результаті реформи 1839-1843 рр. на зміну асигнаціям прийшли державні кредитні білети, про які музейна збірка надає лише епізодичне уявлення. 1 рубль 1865 р. та 5 рублів 1861 р. представляють період 1843-1865 рр., а 25 рублів 1866 р. з вензелем Олександра ІІ і портретом царя Олексія Михайловича (Романова) та 5 рублів 1894 р. з вензелем Олександра ІІІ ілюструють вплив так званого “російського” стилю у оформленні грошових знаків (парадні портрети російських історичних осіб, зображення імператорських вензелів, максимальне насичення декоративними деталями).
Реформа С.Ю.Вітте 1895-1897 рр. впровадила у Росії грошову систему золотого монометалізму. Державний кредитний білет 1898 р. вартістю 5 рублів представляє грошові знаки перших пореформених років, текст на яких засвідчував їх розмін на золоту монету. Подальше оформлення державних кредитних білетів зазнало суттєвих змін під впливом стилю модерн, що склався на зламі ХІХ-ХХ ст., зображення на них нерідко перевершували складністю й витонченістю малюнки та гравюри кращих художників. У нашій колекції представлені всі номінали так званих “романівських” кредитних білетів: 1 рубль зразка 1898 р., 3 рублі зразка 1905 р., 5 і 10 рублів зразка 1909 р., 25 рублів зразка 1909 р. з портретом Олександра ІІІ, 50 рублів зразка 1899 р. з портретом Миколи І, 100 рублів зразка 1910 р. з портретом Катерини ІІ, 500 рублів зразка 1912 р. з портретом Петра І. Вони були у обігу до 1922 р., випускалися у різні роки, а малюнок і дату мали постійні для даного типу. Переважна кількість цих грошових знаків у колекції музею відноситься до останнього періоду перебування в обігу банкнот такого типу, про що свідчить підпис управляючого Державним банком І.Шипова на них.
З початком Першої світової війни виникла розмінна криза, яку ілюструють марки-гроші номіналами 1 і 2 копійки (з наддруками цифр– другий тип) та номіналами 3, 10, 15 і 20 копійок (перший тип), що були випущені за малюнками поштових марок 1913 р., присвячених ювілею дому Романових, казначейські знаки вартістю 1, 2, 3, 5 і 50 копійок з малюнками герба Росії та 1-рублеві кредитні білети зразка 1898 р. зі спрощеним оформленням (лише номер серії, без індивідуального номера знака).
Гроші Тимчасового уряду представлені в колекції державними кредитними білетами вартістю 250 рублів (“зелені”, із зображенням двоголового орла без атрибутів царської влади) та 1000 рублів (“думські”, із зображенням Державної думи), 5-рублевими кредитними білетами зразка 1909 р. зі спрощеним оформленням, казначейськими знаками номіналом 20 і 40 рублів (“керенками”) та марками-грошима вартістю 1, 2 та 3 копійки (без герба Російської імперії на звороті).
Революції і громадянська війна розірвали країну на частки, що відокремилися одна від одної як політично, так і економічно через військові дії, розвал транспорту і зв’язку. Завезення грошей із центру припинилося, і грошовий голод на місцях призводив до появи різноманітних місцевих грошових емісій. Лише на території, що контролювалася Урядом РСФРР, постійно зберігалися в обігу грошові знаки, визнані Радянською центральною владою, але й вони часто доповнювалися серіями розмінних грошей, випущених місцевими органами. На інших територіях панував грошовий хаос, викликаний частою зміною грошових знаків, що випускалися тимчасовими владами. Більшість урядів, вважаючи головною ознакою влади право на випуск грошей, намагалися емітувати власні грошові знаки. Усього на території охопленої війною Росії у ті роки було близько 2200 видів грошей різного походження і найменування. У музейній збірці грошових знаків цього періоду можна виділити такі групи:
Грошовий голод склався і в Україні, і українському уряду довелося приступити до запровадження своєї власної валюти. У 1917-1920 рр. на Україні у обіг були випущені 24 види грошових знаків, 21 з яких у різній кількості представлені у музейній колекції.
Першою українською банкнотою став державний кредитовий білет УНР “100 карбованців”, який з’явився 5 січня 1918 р. Створив цю купюру Г.Нарбут. Цікаво, що тризуб, зображений на її лицевому боці, оголосили Державним гербом України лише через 54 дні після його появи, 1 березня 1918 р. Крім тризуба (з хрестом, а не класичний варіант), на першому грошовому знаку бачимо лук-арбалет (герб міста Києва) і рослинний орнамент, що прикрашає лицеву і оборотну сторони купюри. У центрі купюри – восьмигранний картуш, у якому знову тризуб з хрестом і текст. Під картушем літери “Г.Н.” – Георгій Нарбут. На обороті номінал “Сто карбованців” написано російською, польською і єврейською мовами. На всіх купюрах позначена одна серія АД і один номер 185. Випускали ці гроші без водяного знака, на звичайному папері, тому в обігу з’явилося чимало фальшивих банкнот, що були досить високої якості. Основна відмінність підроблених банкнот полягала в тому, що підписи і серія були надруковані брунатною фарбою (на справжніх– чорного кольору). В народі ці купюри прозвали “горпинками” (через орнамент, який традиційно вишивали на фартушках жіночого одягу – горпинках), “кульженками” (за прізвищем власника друкарні, де їх друкували) або “яєчнею” (через загальний яскраво-жовтий тон). Більшість із них надруковані способом “тетбеш” (з переверненою орієнтацією лицевого і зворотного боків). Зараз ці паперові гроші – пам’ятки минулих історичних подій на Україні – дуже рідкісні. Ця купюра є шедевром нової української графіки за використанням традиційних форм, фундаментальністю їх модернізації, багатством сюжетного ряду.
Емісії Центральної Ради відображені у музейній збірці знаками Державної Скарбниці “25 карбованців” та “50 карбованців”, прозваними в народі “лопатками” (на них зображений селянин, який спирається на лопату), та паперовими розмінними грошима вартістю 10, 20, 30, 40 і 50 шагів (у народі “метелики” за маленький розмір).
Із серії 3,6-процентних облігацій внутрішньої позики з назвою “Білет Державної Скарбниці”, що були замовлені Центральною Радою у Німеччині за ескізом малюнка Г.Нарбута, а в обіг потрапили при гетьмані П.П.Скоропадському, у колекції ХІМ є тільки один білет вартістю 200 гривень з трьома купонами і два купони окремо: вартістю 1 гривня 80 шагів (від білету на 100 гривень) і 3 гривні 60 шагів (від білету на 200 гривень). Облігації друкувалися з купонами: 4– з одного і 4– з другого боку. Купони розгортались, як крила в аероплана, через що ці знаки одержали в народі назву “аероплани”. Ще їх називали “серії”. Спочатку вони були введені як цінні папери, але через нестачу купюр в обігу облігації і окремі купони стали використовуватися як гроші.
Повністю представлені у музейній збірці усі інші грошові знаки, що були випущені за гетьмана: кредитові білети 2, 10, 100, 500 гривень (замовлені ще Центральною радою у Німеччині, три останні – за ескізом Г.Нарбута); 1000 та 2000 гривень вже з назвою емітента “Українська Держава” – так за гетьмана звалася Україна.
Зберігаються у колекції і примірники грошових знаків, які випускалися Директорією:
“100 карбованців” друкувалися в Кам’янці-Подільському за ескізом художника Г.Нарбута. На лицевій стороні на алонжі (біле поле) – конгрівна (тиснена) печатка із зображенням Богдана Хмельницького, через що в народі прозвані “богданівками”.
Купюри в 1000 карбованців (ескіз Григорія Золотова) є одним із найкращих грошових знаків. Вони виконані в стилі українського бароко. На звороті- дві жіночі постаті, між ними тризуб і цифра “1000”. Зліва- в руці чоловіка гетьманська булава, справа- в руці жінки ріг достатку. Від булави пішла назва купюр “гетьманки”.
Серед міських випусків України представлені розмінні білети міста Житомира, Могиліва-Подільського, Одеси, Єлісаветградського відділення Державного (Народного) банку, бони Кам’янець-Подільської міської управи, бона або дрібний грошовий знак міста Проскурова.
У 1917-1924 рр. гроші на місцях випускалися багатьма організаціями, підприємствами і навіть приватними особами. Так, у Харкові випускали гроші близько 80 організацій. Було вироблено більше 400 різних номіналів і їх різновидів. В основному вони мали обіг у внутрішньому колі, бо у цих об’єднань були свої розподільники, магазини, їдальні, кафе, майстерні, дитячі садки тощо. Але деякі гроші використовувалися різними організаціями і навіть мешканцями міста. На жаль, у колекціїї грошово-паперових знаків ХІМ ці харківські місцеві гроші представлені лише частково: чеки Харківської ощадно-позичкової спілки “Автокредит”, талони Харківської споживчої спілки, чеки Харківської губернської спілки споживчих товариств, ордери в касу студентського кооперативу при Харківському технологічному інституті, чеки виконбюро профосередку економічного відділення Технологічного інституту, товарні марки робітничого кооперативу “”Пищевкус”, бони заводу “Електросила”, чеки гарнізонного червоноармійського клубу “Грядущее”, чеки Центрального партійного клубу, клубу кооперативних службовців, ордери “Донбасторгу”.
На зміну грошовим знакам дореволюційних зразків прийшли радянські гроші.
Процеси грошового обігу в РСФРР, а потім і в СРСР досить повно представлені у музейній збірці:
Після розпаду Радянського Союзу колишні республіки, що стали суверенними державами, в складних умовах економічної дестабілізації шукали виходу з кризи і засоби захисту свого споживчого ринку. Один із перших заходів – зміцнення своїх фінансів шляхом випуску власної валюти.
Музейна колекція дає можливість проілюструвати етапи випуску Україною своїх грошей:
З 2 вересня 1996 р. в Україні була введена нова валюта номіналами в 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень.
Знайшли своє місце у колекції ХІМ і окремі зразки паперових грошових знаків інших держав: Австро-Угорщини (1912-1917 рр.), Сербії (1941-1943 рр.), Чехословацької Республіки, Польщі (1919, 1940-1944 рр.), Румунії, Угорщини, Німеччини (1904-1942 рр.). Серед останніх – свідки інфляції німецької марки під час Першої світової війни (купюри у 2 млн. та 10 млн. марок, купюра номіналом 1000 марок з наддруком “1 миллиард марок”), спеціальний грошовий знак для внутрішнього користування (грошовий купон вартістю 3 рейхсмарки для карних та політичних в’язнів-німців концтабору Бухенвальд ), окупаційні грошові знаки для України – українські карбованці (м. Рівне, 1942 р.).
Представлені у групі “Грошово-паперові знаки” також і зразки різноманітних цінніх паперів:
До колекції грошово-паперових знаків входять і знаки поштової сплати (поштові марки і конверти), які можна вважати своєрідними паперовими монетами одноразового використання з точно визначеним призначенням. Вони у більшості своїй присвячені видатним особам або подіям: освоєнню космосу, ювілеям історичних подій, з’їздам, фестивалям тощо.
Представлені у нашій збірці і марки, що є знаками різноманітних видів сплат, окрім поштових: сплати податків, проїзду через мости, “расплаты за проеханное расстояние”, збору з возів, “за осмотр весового мяса”, “за осмотр туш поросят”, сплати місцевих, курортних, залізничних, паспортних та сезонних зборів, канцелярських і судових мит, членських внесків тощо.
Певна кількість марок та паперових жетонів 1910-1930-х рр. є свідченнями благодійних пожертвувань: для бідних, поранених, полонених, біженців, георгіївських кавалерів, дітей та сиріт воїнів, на користь родин воїнів, на користь лікарням, на теплі речі для Добровольчої армії, для допомоги голодуючим, на боротьбу з туберкульозом, на допомогу дітям політв’язнів, для будівництва підводного човна “Воинствующий безбожник”, на користь повітряному флоту, у фонд моторизації Червоної армії та ін.
Знайшли своє відображення у колекції і знаки сплати за проїзд у міському транспорті: “Сдача 2 коп., которая принимается при уплате за проезд на трамвае” Бельгійського товариства Ростовського-на-Дону трамвая; марки, що обмінювалися на квиток під час проізду у трамваї; квитки на харківський трамвай 1902 р.; разові та місячні проїздні квитки 1990-2000-х рр.
Є у групі “Грошово-паперові знаки” також деякі документи нормованого розподілу різних часів: марки на продаж тютюну (дореволюційні), талон на отримання 2000 грамів молока, дитячі хлібо-продуктові картки 1920 р., прикріпний талон на хліб на січень 1948 р., службова продовольча картка на січень 1948 р., лімітні книжки для промтоварних магазинів і ресторанів 1945-1946 рр.
Як бачимо, колекція грошово-паперових знаків ХІМ є доволі різноманітною і цікавою. Вона потребує подальшого докладного вивчення, але вже й зараз може і повинна якнайповніше використовуватися в експозиційній практиці музею. Грошові знаки і бони (паперові гроші, що вийшли з обігу, та цінні папери, що перебували в обігу разом із грішми) не тільки відбивають історію грошового обігу, а й передають характер конкретної епохи. Зовнішнє оформлення їх відображає культурні традиції і мистецькі смаки суспільства, за змінами окремих компонентів оформлення можна простежити суттєві зміни у політичному й економічному житті суспільства. Так, наприклад, початок історії українських паперових державних грошей співпав у часі з періодом національного і культурного відродження України, тому в українських державних емісіях закономірно відображено прагнення народу мати свою державність, суверенітет, соборність своїх земель. Гроші повинні були об’єднати суспільство, тому на них з’явилися емблеми, що мали відношення до загальнонаціональних символів, під якими йшла боротьба за національне відродження.
Крім суто історичної цінності, грошові знаки і бони представляють значний інтерес у художньому відношенні. Яскравий приклад цього – купюри, виконані за ескізами Г.Нарбута. Вони є витворами мистецтва світового рівня, символом художньої, духовної творчості українського народу та відомі далеко за межами України. В цих грошових знаках сконцентровані досягнення графічного мистецтва, малюнка і орнамента, досягнення науки і техніки відповідного періоду.
