Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
У виданнях, що оповідають про історичні долі і сьогодення міст, нерідко можна зустріти визначення – «великий промисловий, науковий та культурний центр». Стосовно Харкова ця формула, що стала вже традиційною, набуває особливого змісту.
Марка уславлених харківських підприємств відома у десятках країн світу. Відкриття харківських вчених проклали шлях науково-технічному прогресові у різних галузях народного господарства, стали внеском у розробку найскладніших проблем фундаментальних наук.
Місто, що нараховує майже півтора мільйона жителів, стрімко росте, розвивається. Разом з тим Харків дбайливо зберігає своє минуле, закарбоване в кам’яному літопису вулиць і площ.
У грудні 1917 р. І-й Всеукраїнський з’їзд Рад проголосив Україну республікою Рад. З 1917 р. по 1934 р. з невеликими перервами Харків – столиця Радянської України. Він став науково-технічним і координаційним центром для керівництва народним господарством молодої республіки. Виникла необхідність у розміщенні великої кількості новоутворених установ і організацій, у тому числі республіканського значення (ВУЦВК, Раднарком, Раднаргосп, Держплан, наркомати, ЦК КП(б)У, профспілкові організації та ін.). Так, наприклад, ВУЦВК розмістився в колишньому будинку дворянських зборів, а Раднарком – в особняку купця Ігнатищева, що своїми площами не відповідали цим державним установам. Але в особливо несприятливих умовах перебували безпосередні робочі органи господарського управління – трести, що розмістилися в колишньому будинку інституту шляхетних дівчат та приватних оселях.
У 1924-1925 рр. з’явилися плани створення у північно-західній частині міста, на колишніх університетських землях, нового громадського центру столичного масштабу. У фондах ХІМ зберігається підшивка газет «Харьковский пролетарий» (Г-4575), серед яких – номер від 6 лютого 1926 р. із заміткою «Новый Харьков» і малюнком нової площі, яку називали «круглою» (за передбачуваною формою), бо вона ще не мала назви (рис. 22).
Першим втіленням ідеї нового громадського центру став Будинок Державної промисловості, призначений для розміщення численних республіканських установ.
5 травня 1925 р. був оголошений Всесоюзний конкурс на розробку проекту будинку-гіганта. Щоб надати простір творчій ініціативі проектантів та підвищити ефективність їх роботи, оголосили змішаний конкурс: зробили його відкритим для всіх бажаючих, але одночасно звернулися до найвидатніших зодчих країни з пропозицією прийняти участь у цій роботі, гарантуючи оплату.
Серед тих, хто відгукнувся на заклик, був і відомий харківський архітектор О.М.Бекетов. У колекції ХІМ зберігається «Каталог работ академіка архитектуры профессора Харьковского института коммунального строительства А.Н.Бекетова» (КБ-5323), де у розділі «Проекты и постройки» під № 37 значиться: «Конкурсный проект дома Госпрома в г. Харькове – 1922 г. Фасад (фото)».
Усі проекти мали подаватися на конкурс анонімно, під умовними девізами. Термін надання проектів призначили на 5 серпня 1925 р. для місцевих та 10 серпня для учасників з інших міст.
На конкурс надійшло 17 проектів, у тому числі 2 незакінчених. Проекти надійшли із Харкова, Москви, Ленінграда, Києва, Ростова-на-Дону та Нью-Йорка. Імена авторів ховалися під гучними девізами: «План», «Эхо», «Винт», «Конструкция и Симметрия», «Шах и Мат», «Незваный гость».
Переможцем став проект «Незваный гость», автори якого – ленінградські архітектори С. С. Серафимов, с. М. Кравець і М.Д. Фельгер. Цей проект повністю відповідав вимогам заданої програми. «Будинок чудово уписувався у дільницю, його планування і об’ємне рішення відрізнялися чіткістю ліній, забезпечували зручність в експлуатації, велику кількість світла і повітря, зовнішній вигляд відрізнявся оригінальністю і новизною» [3, с. 10].
Начальником будівництва Держпрому призначили досвідченого інженера П.П. Ротерта. Під його керівництвом у 1912-1914 рр. був побудований будинок Управління Південних залізниць на Привокзальній площі в Харкові.
Підготовчі роботи розпочалися наприкінці 1925 р. «Незважаючи на обмежену кількість механізмів, фактично основні будівельні роботи були завершені в 1928 р. Більшість трудомістких процесів виконувалися руками. Тому на будівельному майданчику працювала велика армія будівельників – 3500 чоловік. Було виконано різнопланових робіт, обсяги яких здавалися на той час астрономічними. Так, нівелювання території потребувало переміщення 120 тис. куб. м грунту. На будівництво пішло 1315 вагонів цементу, 3700 – граніту, 565 тис. пудів заліза, виготовлено 1300 дверей та 4 тис. вікон, на засклення яких витрачено 40 тис. кв. м скла» [6, с. 115]. Трудові витрати склали 1 млн. 560 тис. людино-днів, кошторис будівництва – 9 млн. 50 тис. рублів.
Звичайно, створення такої унікальної споруди висвітлювалось тодішніми засобами масової інформації. У музейній збірці періодичних видань можна знайти повідомлення про хід будівництва Держпрому:
– газета «Коммунист» від 9 травня 1926 р. (Г-5175) та журнал «Всесвіт» № 9 (32) від 15 травня 1926 р. (Жр-3190) повідомляють про те, що під час земляних робіт (на місці сьогоднішнього 6 під’їзду) знайшли кістки мамонта (зараз вони зберігаються у ХІМ);
– журнал «Всесвіт» № 15 (38) від 15 серпня 1926 р. (Жр-3190)у рубриці «Наше будівництво» надає фото із загальним виглядом будівлі та фото окремих моментів будівельних робіт з анотацією: «Харків будує нові будівлі, Харків відбудовується. Виростає новий величезний будинок трестів. Виростає там, де раніше росли бур’яни і спадали кручами яри»;
– у журналі «Всесвіт» № 22 (45) від 1 грудня 1926 р. (Жр-3190) вміщено нарис В.Вікторова «Велетень» з фотографіями будівництва Держпрому;
– газета «Коммунист» від 23 листопада 1926 р. (Г-5174) у замітці «Свято будівництва» розповідає про урочисте закладання центрального корпусу Будинку Держпромисловості, яке відбулося 21 листопада 1926 р. На мітингу були присутні члени сесії ВУЦВКу, представники ЦК КП(б)У, уряду, профспілок, харківських заводів і фабрик. Голова ВУЦВКу Г.І. Петровський сповістив про те, що президія ВУЦВКу задовольнила прохання робітників та технічного персоналу про надання будинкові імені Ф.Е. Дзержинського;
– газета «Коммунист» від 19 серпня 1927 р. (Г-5214) у замітці «Майбутній Харків. Будинок Промисловості» повідомляє про стан справ на будівництві, умови проживання і культурне життя робітників;
– газета «Харьковский пролетарий» від 11 січня 1928 р. (Г-5187) у замітці «Первый жилец в доме Госпромышленности» інформує про те, що до корпусу «А» переїжджає трест «Хімвугілля»;
– журнал «Коммунарка України» № 22, листопад 1928 р. (Ж-3094), надає підбірку фото «Святкування ХІ роковин Жовтня в Харкові», центральне місце у якій займає фото «Будинок Промисловості вечорами під час свят». У цьому ж номері вміщена замітка «Цього мало» про громадську роботу серед жінок, що працюють на будівництві Держпрому.
Серед друкованих видань представлена також збірка «Хозяйство Украины: Сб. материалов, освещающих современное состояние важнейших отраслей хозяйства Украины» – Москва, 1926 р. (А-139), що інформує про «спорудження будинка-колоса», наводить його розміри та кількість будівельних матеріалів для його побудови.
У музейній колекції зберігається альбом фотографій (А-1651), подарований учасником будівництва Держпрому П. Межиборським проректору Харківського інженерно-будівельного інституту В.О. Реусову, до якого входять 9 фото:
– закладання фундаменту головного корпусу Держпрому 21.11.1926 р.;
– мітинг, присвячений закладанню фундаменту головного корпусу Держпрому;
– котлован ІІІ-ї дільниці, жовтень 1925 р.;
– копання котловану Держпрому, 1925 р. (рис. 23);
– підготовчі роботи для бетонування перекриття 1-го поверху;
– загальний вигляд будівельного майданчика Держпрому;
– армування фундаменту;
– укладання арматури перекриття ІІІ-ї будівельної дільниці;
– Держпром у риштуванні.
У різний час на будівництво Держпрому приїздили Ф.Е. Дзержинський, Г.М. Кржижановський, В.В. Куйбишев, М.І. Ульянова, К.Є. Ворошилов, В. Маяковський, О.М. Горький, Т. Драйзер, тричі – А.Барбюс, який дуже любив Харків і присвятив йому свій нарис – «Держпром».
У 1927 р. напередодні 10-ї річниці Жовтня було здано в експлуатацію першу чергу Держпрому – його південний корпус, а через рік – два останні корпуси. Будівництво Держпрому вдалося закінчити в надзвичайно короткий термін – за 2,5 сезони.
Після повного закінчення будівництва Держпрому тут розташувалися Вища Рада народного господарствата Держплан УРСР, Наркомзем, Центральна контрольна комісія КП(б)У, Центральне статистичне управління УРСР та низка трестів. У 1934 р., коли столицею України став Київ, урядові установи виїхали із Держпрому. У приміщення, що вивільнилися, перевели облвиконком з більшістю його відділів.
Вже наприкінці 1920-х років лаконічна адреса «Харків, Держпром» стала відомою в багатьох куточках великої країни. Зображення будинку-велетня з’явилися на поштових листівках. Наша колекція налічує 9 різновидів таких зображень на 18 листівках. Одна з них – листівка «Привет из Харькова» (О-1374) з колажним зображенням визначних місць нашого міста, центральне з яких належить Держпрому. Три листівки походять із серії журналу «СССР на стройке» (інв.1531, О-2569, О-2748). Ще дві (О-1397/1,2) – репродукції з картини харківського художника І.М. Шульги «Будинок Держпрому в Харкові» (1933 р.). Сама картина також зберігається в ХІМ (Ж-910). Панорамне зображення Будинку Державної промисловості вміщено в альбомі «Харків будує» (А-184), який був виданий Харківською міською радою у 1931 р.
Держпром увійшов до екскурсійних маршрутів, як республіканських (про це ми можемо дізнатися з довідника «Столиця України Харків: Короткий провідник для екскурсанта» – КБ-6726), так і всесоюзних (довідник «Весь СССР на 1931 г.» – КБ-4669).
Спорудження Держпрому поклало початок формуванню нового грандіозного архітектурного ансамблю. Поступово народжувався майдан ім. Дзержинського (нині майдан Свободи), роботи з благоустрою якого в основному були закінчені у 1932 р. У Харківському історичному музеї зберігається альбом фотографій «Майдан Дзержинського, березень – вересень 1932 р.» (А-1466), який дає можливість побачити різні етапи упорядкування майдану: розбирання фундаментів будинків, знесених на майдані, вибирання землі екскаватором, прокладання водозбору, розвіз чорнозему для кола під зелені насадження, укочування земляного полотна під брущатку, настелення бруку у різних частинах майдану, різні етапи асфальтування, загальні види майдану (рис. 24).
До 15-річчя Жовтня був випущений альбом «XV Жовтень. Харків до XV роковин Жовтневої революції. 1917-1932 рр.» (Жр-3008), де у розділі «Реконструкція Харкова» представлені майдан ім. Дзержинського з будівлею Держпрому та нове житлове будівництво у районі Держпрому.
Починаючи з 1930-х років майдан ім. Дзержинського набув значення нового загальноміського центру, став місцем свят, демонстрацій і спортивних заходів.
З початком війни Держпром спорожнів. Організації були евакуйовані, і лише невелика група жінок співробітниць науково-технічної бібліотеки, які залишилися у окупованому місті, приходили рятувати від розкрадання і загибелі найбільш цінні видання.
На перших поверхах загарбники влаштували стайні, а на паркетній підлозі розкладали багаття, аби зігрітися. А на верхніх поверхах жили три макаки-резус, які втекли з зоопарку від голоду і холоду. «За період окупації будинок втратив усі віконні шибки, були зруйновані системи вентиляції і опалення, інші комунікації. Гітлерівці неодноразово намагалися підірвати і підпалити Держпром, але його могутні монолітні конструкції витримали усі випробування. Згоріла лише частина віконних рам, дверей, підлог, вийшло з ладу інженерне обладнання. Залишаючи Харків, фашисти замінували Держпром» [3, с. 46]. Пошкоджена пожежами будівля з вибитими шибками являла собою голий скелет.
Після визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників першочерговою задачею була, звичайно, відбудова промислових підприємств, поновлення систем життєзабезпечення міста, але поряд з гігантами індустрії завжди згадувався і Держпром – гордість міста. Газета «Соціалістична Харківщина» від 7 червня 1944 р. (інв. 8860) у статті «Держпром відбудовується» розповідає про недільник по відбудові Держпрому, на якому працювали понад 3000 чоловік. Вони прибрали і підготували кімнати для роботи столярів, штукатурів і малярів, винесли і навантажили на машини сміття, прибрали і майже повністю засклили 6 і 7 поверхи одного з під’їздів. У газеті «Соціалістична Харківщина» від 12 серпня 1944 р. (інв.8861) вміщене фото учнів школи ФЗН № 22, які відбудовували Держпром до річниці визволення Харкова.
Наприкінці 40-х – початку 50-х років на майдані ім. Дзержинського проводилися грандіозні виставки «Визволена Харківщина», де натурні експонати і стенди демонстрували досягнення промисловості та сільського господарства у повоєнні роки. Саме така виставка представлена у альбомі фотографій «Харьков. Выставка 1943-1950» (А-231).
У наступні роки на майдані ім. Дзержинського проходили народні гуляння, виступи колективів художньої самодіяльності, масові змагання спортсменів-велосипедистів, про що свідчать численні фотографії з музейної збірки.
В уявленні харків’ян майдані ім. Дзержинського та Будинок Державної промисловості тісно пов’язані, невід’ємні один від одного. Вони створили новий образ Харкова і стали його символом. Саме про це свідчить зображення Держпрому на ювілейній монеті «5 гривень», присвяченій 350-річчю нашого міста (ОМЗ-937). Його ж можна побачити на багатьох пам’ятних медалях, пов’язаних з визначними подіями у житті Харкова: медалях на честь 25-річчя та 30-річчя визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників, на честь 60-річчя Жовтневої революції, у пам’ять декади російської літератури і мистецтва на Україні, на знаку «Участнику строительства первого участка Харьковского метрополитена» тощо. Цей же символ – на вазах, настінніх тарілках (рис. 26), медальйонах, олівницях. Серед досить чисельної колекції етикеток цукерок, що були випущені у різні часи харківською кондитерською фабрикою, – «Ювілей Харкова» (рис. 25) із зображенням Держпрому (Р-402) та металева коробка для новорічного подарунку із зображенням майдану ім. Дзержинського з прикрашеною ялинкою та написом «З Новим 1959 роком!»
Таким чином, ми бачимо, що тема Будинку Державної промисловості представлена у музейній колекції великим і досить різноманітним комплексом, який можна використовувати як в експозиційній, так і в науково-масовій роботі для популяризації серед населення найвидатніших архітектурних пам’яток міста.
1. Бразуль С. Столиця України Харків: Короткий провідник для екскурсанта / С. Бразуль. – Х., 1930. – 95 с.
2. Дьяченко Н. Т. Улицы и площади Харькова: очерк / Н. Т. Дьяченко. – Х., 1977. – 272 с.
3. Звоницкий Э. М. Госпром / Э. М. Звоницкий, А. Ю. Лейбфрейд. – М., 1992. – 80 с.
4. Ковалівський А. Харків (культурно-історичний нарис) / А. Ковалівський. – Х., 1930. – 87 с.
5. Лейбфрейд А. Ю. Харьков. От крепости до столицы: Заметки о старом городе / А. Ю. Лейбфрейд, Ю. Ю. Полякова. – Х., 2001. – 335 с.
6. Силин О. П. Будинок Держпрому в Харкові / О. П. Силин // Український історичний журнал. – 1975. – № 12. – С. 111-116.
|
ВУЦВК |
Всеукраїнський центральний виконавчий комітет |
|
Держплан |
Державний плановий комітет |
|
Наркомат |
Народний комісаріат |
|
Наркомзем |
Народний комісаріат земельних справ |
|
Раднаргосп |
Рада народного господарства |
|
Раднарком |
Рада Народних Комісарів |
|
СССР |
Союз Советских Социалистических Республик |
|
УРСР |
Українська Радянська Соціалістична Республіка |
|
ФЗН школа |
Фабрично-заводського навчання школа |
|
ЦК КП(б)У |
Центральний Комітет Комуністичної партії (більшовиків) України |