Харківський історичний музей

Харківський історичний музей приймає картки єПідтримка

Історія одного експонату. Віяло зі слонової кістки

16 вересня 2021, 09:35


Музейники знають, що показати епоху можна навіть одним маленьким атрибутом жіночого вбрання. Сьогодні в рубріці «Історія одного експонату» мова піде про віяло, яке демонструє не тільки мінливість моди, але й розвиток декоративно-прикладного мистецтва.

Складне віяло було винайдене в Японії. Набуло широкої популярності в Європі, щойно його почали туди імпортувати.

Вже в XVIII ст. віяло почали виготовляти місцеві майстри, адаптовуючи до європейської моди. Упродовж XIX ст. форма віяла та його розміри багато разів змінювалися, піддаючись тим самим «віянням» моди та часто навіть соціальним змінам.

На фото представлені віяла з нашої колекції, що мають доволі надійну конструкцію типу «брізе» (фр. brise). Вони складаються лише з кістяних пластин, що скріплені по верхньому краю шовковою стрічкою, а знизу — штифтом. Такі віяла були не лише засобом ручної вентиляції в спекотну погоду чи в задушливих бальних залах, але й естетичним доповненням образу жінки 70-х років XIX ст.



Віяла типу «брізе» з колекції Харківського історичного музею імені М.Ф. Сумцова. Західна Європа, 1870-ті рр..

В той час у моді був квітковий орнамент (хоча коли він не був у моді?), пластини зі слонової кістки покривали розписом гуашшю або ажурним різьбленням. Особливою популярністю користувалися екземпляри, що виготовляли майстри з Австрії та Німеччини.

В Харківському історичному музеї зберігається віяло, яке, окрім квітів, прикрашене фотографією. Поверх основної квіткової композиції любляча матуся замовила розмістити фото портрета своєї дитини.



Мініатюрні портрети на віялах з’явилися ще в XVIII ст. Звичайно це був живопис, який перетворював аксесуар на предмет розкоші.

У XIX ст. з розвитком фотомистецтва, така «послуга» також дуже дорого коштувала. На ціну товару загалом впливав і колір слонової кістки, і майстерність виробника, а також перевезення віяла через кордон.



Вже на початку XX ст. віяло втратило не тільки свою основну функцію (наприклад, через електрифікацію приміщень), але й значення в якості модного аксесуара. Жінки почали вливатися в суспільні процеси, активно боротися за свої права, а предмет «чарівності та флірту» став музейним експонатом.

Юлія Стаднік